Про дисципліну у дитячому творчому колективі
Про дисципліну у дитячому творчому колективі
Хочу трішки розказати про дисципліну у дитячому творчому колективі.
По перше – діти не солдати і навіть не дорослі, а просто маленькі діти чи підлітки. В наших групах всі розвиваються культурно, інтелектуально, фізично, вони знають правила поведінки, вчаться поважати однин одного і інших людей, поважати себе, поважати колектив і колективну роботу.
Діти в групах бувають різні починаючи з віку закінчуючи характером та темпераментом. Погодні умови, сімейні та інші обставини непереборної сили, а ще в нас маленьке містечко з невеликою населеністю. Все це впливає на маленьку людину і тим більше підлітка.
Якщо хтось уявляє, що навіть найспокійніша людина 4-8 років буде постійно себе вести чемно, і все точно повторяти за викладачем – то він помиляється і не має достатньо знань і досвіду роботи з дітьми. Звичайно я не говорю, що всі мають стояти на вухах і робити аби що.
Дуже багато задач потрібно виконувати одномоментно. Якщо це уроки хореографії то слідкувати за поставою, виконувати рух одночасно руками, ногами, оцінювати ситуацію з права, зліва не повертаючи голови; якщо урок вокалу навчитись слухати себе, музику при цьому тримати опору та слова пісні в голові. Стільки операцій і вимог одночасно і доросла людина не може виконувати без постійних тренувань, а має дитина. А якщо не тренований підліток? Завдання ускладнюється, бо потрібно за короткий час всього навчитись.
А коли він може потанцювати та поспівати від душі, хоч ненадовго? Покричати, побігати, подурачитись? Поспілкуватись, показати свої емоції? Їм вистачить шкільної муштри де вони сидять за партами по 6-8 годин. Сидять!!!!
До чого все це? Дисципліна у різних по віку групах різна. Вимагати від маленької дитини те, що вона в силу свого віку не може зробити – це не вчинок дорослої людини. Це модель поведінки ображеної дорослої-дитини, яку в дитинстві колись образили вчителі, а ще гірше батьки.
Часто ми дозволяємо гуртківцям подуріти, по пригати і покричати, показати свої емоції. Але при цьому не принижуючи нікого і контролюючи процес. І вони з занять йдуть з позитивними емоціями, з настроєм що вони особистість і їх тут поважають. Дітям на заняттях добре, комфортно.
